ВПЛИВ  АДЕМЕТІОНІНУ  НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЕЧІНКИ ТА ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ ЖИТТЯ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ.

Анохіна Г.А., Харченко В.В.,  Герасименко О.М.

Кафедра гастроентерології, дієтології і ендоскопії

Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика

Резюме: в статі висвітлені результати дослідження щодо показників якості життя хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Показані можливості застосування   лінгвальної форми адеметіоніну  та його вплив на показники  функціонального стану печінки та якість життя у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки.

Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, якість життя, функціональний стан печінки, лінгвальна форма адеметіоніну.

Резюме: в статье освещены результаты исследования показателей качества жизни больных неалкогольной жировой болезнью печени. Показаны возможности применения лингвальной формы адеметионина и его влияние на показатели функционального состояния печени и качество жизни у больных неалкогольной жировой болезни печени.

Ключевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, качество жизни, функциональное состояние печени, лингвальная форма адеметионина.

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є одним із найпоширеніших захворювань печінки, що зустрічається в 10–30 % загальної популяції як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються [5,7,8 ]. Провідну роль у патогенезі НАЖХП відіграє інсулінорезистентність та метаболічний синдром. Передбачуваний спочатку доброякісний перебіг жирової інфільтрації печінки, може бути причиною  розвитку порушення толерантності до вуглеводів, цукрового діабету, дисліпідемії. Середня тривалість життя хворих з НАЖХП менше, ніж у популяції.  Дані досліджень свідчать про те, що НАЖХП можна вважати незалежним фактором ризику серцево-судинних захворювань, які часто стають причиною зниження якості життя та передчасної смертності хворих  [1,3].

Важливе значення для хворих НАЖХП є підвищення якості життя. Поліпшення загального стану здоров’я, регрес клінічних проявів захворювання, підвищення функціональних показників, максимальне наближення ЯЖ хворого до рівня здорової людини є основними завданнями в процесі лікування.  ЯЖ є одним із основних критеріїв ефективності  лікування, самостійним показником стану при проведенні медико – психологічної експертизи, визначення прогнозу, тактики лікування, розроблення реабілітаційних програм, оскільки насамперед лікуємо не хворобу, а хворого, що страждає від неї. Якість життя хворих включає  компоненти, пов’язані та неасоційовані з захворю­ванням,  дозволяє  визначити вплив захворювання і лікування на фізичний, психологічний, емоційний стан хворого. При цьому якість життя визначається як тривалість благополучного стану здоров’я. Якість життя – найбільш важливий результат лікування. Для пацієнта більш вагомим є підвищення фізичних, соціальних і психологічних можливостей, а не зменшення показників захворюваності   [3, 4, 6, 10, 12].

На загальний стан хворого при будь-якій патології значний вплив має енергетичне забезпечення організму. В даний час велика увага в патогенезі більшості захворювань приділяється стану мітохондрій. Зазначений інтерес обумовлений відкриттям ролі мітохондрій у процесах енергетичного забезпечення процесів, що відповідають за відтворення, функції і життєдіяльність всіх органів і тканин. В даний час велика увага в патогенезі більшості захворювань приділяється стану мітохондрій. Зазначений інтерес обумовлений відкриттям ролі мітохондрій у процесах енергетичного забезпечення процесів, що відповідають за відтворення, функції і життєдіяльність всіх органів і тканин. Крім, продукції енергії для клітин мітохондрії, беруть участь у внутрішньоклітинної сигналізації, апоптозу, проміжному метаболізмі, а також в обміні амінокислот, ліпідів, холестерину, стероїдів і нуклеотидів хворих  [1,3, 8, 9].

Аналіз клінічних проявів гострих і хронічних захворювань печінки вказують, що в клініці хронічних гепатитів, не залежно від етіології захворювання, на перший план виходять явища мітохондріальної цитопатії – підвищена втома, астенічний синдром, порушення сну, психоемоціональная лабільність, м’язова слабкість і непереносимість фізичних навантажень, схильність до тахікардії. Вказані симптоми знижують якість життя (ЯЖ) пацієнтів, тому пошук середників, які б позитивно впливали на енергетичний обмін та підвищили ЯЖ хворих хронічними дифузними захворюваннями печінки має велике значення [4,6].

Для ЯЖ використовуються опитувальники, які поділяють на загальні і специфічні. Загальні опитувальники застосовують для оцінювання ЯЖ  здорових людей і хворих з різними захворюваннями. Вказані опитувальники охоплюють велику велику кількість спільних для здорових та хворих  ознак.

До загальних опитувальників, які найчастішезастосовуються для оцінювання ЯЖ, належать Sickness Impact Profile, McMaster Health Index Questionnaire, Nottingham Health Profile, General Health Rating Index, Quality of Life Index, Medical Outcomes Study 36-Item Short-Form Health Status (SF 36), EuroQoL-5D. Вказані опитувальники включають розділи, які відображають: больові відчуття, фізичні можливості, сон, емоційні реакції, енергійність, соціальну ізоляцію, а також показують вплив стану здоров’я на трудову діяльність, ведення домашнього господарства, взаємини з іншими людьми, особисте життя, статеве життя, улюблене заняття, активний відпочинок. Вони недостатньо чутливі при застосуванні до конкретного захворювання.  Крім того, результати дослідження можуть змінюватися під впливом факторів, не пов’язаних із хворобою, що досліджується. На даний час розроблені стандартні опитувальники для більшості захворювань: при стенокардії найкращим вважається Seattle Angina Questionnaire (SAQ), при інфаркті міокарда – MacNew HD Questionnaire та MIDAS, при аритміях – Aquarel. Негативним є  відсутність єдиного опитувальника для оцінювання ЯЖ у кардіологічних хворих, так як вказані захворювання частіше всього є коморбідними, що створює  незручності їх використання. Важливе значення має наявність опитувальників ЯЖ для хворих із захворюваннями печінки, особливо НАЖХП, наявність якої впливає на стан більшість органів та систем, асоціюється із розвитком метаболічного синдрому, цукрового діабету, патології серцево-судинної системи та ін. [4,6].

Метою даного дослідження була оцінка ЯЖ та вплив на нього лікування із застосуванням лінгвального S-адеметіоніну ( Агепта) в дозі 400 мг 2 рази на добу на протязі 8 тижнів у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП).

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 48 хворих на НАЖХП у віці від 38 до 56 років, серед яких 32 хворих були жінками, 16 – чоловіками. Використовували загально клінічні  методи обстеження: опитування,  антропометричні, моніторинг артеріального тиску, проводили електрокардіографію, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини,  а також лабораторні, біохімічні дослідження.  В сироватці крові визначали:  вміст загального білірубіну та його фракцій, білкові фракції,  активність трансаміназ – аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази,  гамма-глутамілтранспептидази, лужну фосфатазу, тимолову пробу. В сироватці крові визначали вміст загального холестерину, ліпопротеїдів дуже низької, – ліпопротеїдів  низької щільності та ліпопротеїдів  високої щільності визначали,  тригліцеридів, глюкозу крові натще, індекс НОМА.  Для оцінки стану паренхіми печінки  використовувався метод  ультразвукового дослідження.

Оцінку ЯЖ проводили за допомогою української версії опитувальника Medical Outcomes Study Short Form 36 (MOS SF-36), який хворі заповнювали власноруч. Опитувальник SF–36 [8] складається з 36 питань, розподілених на 8 шкал: фізичне функціонування (ФФ), рольове функціонування, зумовлене фізичним станом (РФ), інтенсивність болю (ІБ), загальний стан здоров’я (ЗЗ), життєва активність (ЖА), соціальне функціонування (СФ), рольове функціонування, зумовлене емоційним станом (РЕ)) та психічне здоров’я (ПЗ). Результати отримують у вигляді оцінок у балах за 8 шкалами та двома категоріями (фізичний та психічний компоненти здоров’я). Фізичний статус пацієнта оцінюється за п’ятьма шкалами (ФФ, РФ, ІБ, ЗЗ, ЖА), психосоціальний статус також характеризують п’ять шкал (РЕ, СФ, ПЗ, ЗЗ, ЖА). Причому показники ЗЗ та ЖА визначаються як фізичним, так і психічним статусом людини. Показники кожної шкали варіюють від 1 до 100, де 100 — повне здоров’я [4,6].

Результати дослідження та їх обговорення.

Загальний стан хворих НАЖХП був задовільним. Провідним клінічним синдромом захворювання були скарги на загальну слабкість, зниження працездатності, порушення сну, дратівливість.  В залежності від лікування хворі були поділені на дві групи: основна група – 20 хворих, яким в якості гепатопротектора використовувалася сублінгвальна форма  адеметіоніну (агепта) по 400 мг 2 рази на день на протязі 4 тижнів; контрольна група (20 хворих), яким в якості гепатопротектора застосовувався препарат розторопші плямистої.

Одними з найбільш важливих критеріїв, що вказують на порушення функціонального стану печінки, є біохімічні показники. Результати функціональних проба печінки у обстежених груп хворих в динаміці – до і після лікування наведені в таблиці 1.

Із таблиці 1 видно, що до лікування в обох групах хворих мали місце зміни функції печінки. Виявлено статистично достовірне підвищення вмісту в крові загального білірубіну і його прямої фракції, АСТ, АЛТ, ЛФ, ГГТП.       Порівняльний статистичний аналіз біохімічних показників функціонального стану печінки у обстежених групах хворих до лікування  відмінності не виявив (р> 0,05). Вивчення функції печінки після лікування виявило позитивну динаміку як в основний, так і контрольній групах. Однак, показники біохімічних проб печінки у хворих основної групи після лікування змінилися більшою мірою в порівнянні з хворими контрольної групи. Так, вміст в крові загального білірубіну та прямого білірубіну достовірно в порівнянні з показниками до лікування (р < 0,05), в контрольній групі рівень білірубіну в крові хворих знизився в меншій мірі  (р> 0,05). Визначення в крові активності трансаміназ АлАТ і АсАТ показало, що в крові хворих основної групи активність АлАТ зменшилася в результаті лікування в більшій мірі – в 1,6 рази, у хворих контрольної групи – в 1,2 рази, відмінність між концентрацією АлАТ в крові хворих основної та контрольної групи статистично достовірне. Динаміка показників активності в крові АсАТ виявила статистично достовірне зниження показників після лікування у хворих основної групи – в 1,4 рази, у хворих контрольної групи активність АсАТ знизилася в меншій мірі – в 1,26 рази. Активність ферментів, які характеризують синдром холестазу – ЛФ та ГГТП після лікування у хворих основної групи зменшилась в 3 та в 1,9 рази (р < 0,05), у хворих контрольної групи спостерігається незначне зменшення активності ЛФ та ГГТП (р> 0,05).

Незважаючи на те, що стандартні медико-біологічні параметри часто є основними критеріями ефективності лікування, вони не відображають самопочуття пацієнта, його функціонування у повсякденному житті. Для хворого важливо не тільки нормалізація аналізів, але покращення фізичного та психологічного стану, які забезпечують вищу  якість життя.  Принцип лікуємо хворого, а не хворобу є актуальним. Особливе значення даний принцип має для хворих із патологією печінки. Відомо, що при більшості захворювань  печінки відсутній больовий синдром і в клініці на перше місце виходить почуття слабкості, зниження працездатності так звана «печінкова лінь», що знижує якість життя пацієнтів. Дані щодо якості життя у обстежених хворих на НАЖХП наведені в таблиці 2.

Застосування в лікуванні хворих на НАЖХП лінгвальної форми адеметіоніну сприяло підвищенню показників якості життя. Як видно із даних таблиці 2, у хворих основної групи після лікування спостерігається статистично вірогідне підвищення показників, які характеризують фізичний статус хворих – ФФ, РФ, ІБ, ЗЗ, ЖА (р < 0,05 у всіх випадках). Покращення фізичного статусу супроводжувалось підвищенням психосоціального стану, який відображений в шкалах РЕ, СФ, ПЗ, ЗЗ, ЖА. Підвищення деяких із них було менш суттєвим, проте вірогідним, що пояснюється також суто соціальним станом пацієнтів, який в меншій мірі на відміну від фізичної шкали залежить від ураження печінки.

Значне покращення ЯЖ хворих на НЖХП пояснюється як покращенням функціонального стану печінки, який обумовлений особливостями адеметіоніну, а саме покращенням амінокислотного обміну. S-адеметіонін бере участь у важливих метаболічних процесах в організмі людини: трансметилюванні, транссульфуруванні і амінопропіліруванні. В цих реакціях він виступає або як донор метильної групи, або як індуктор ферментів. Результатом цієї дії є його участь  в синтезі холіну, фосфоліпідів, глутатіону, таурину, цистеїну, поліамінів, глюкозоамінгліканів. Із холіну в синапсах центральної та периферичної нервової системи утворюється основний нейромедіатор передачі нервового імпульсу – ацетилхолін. Нормалізація синтезу ацетилхоліну покращує мозкову діяльність та позитивно впливає на функціональний стан м’язів, що зменшує слабкість. Адеметіонін є головним джерелом метильних груп в головному мозку.  Він бере участь у реакціях синтезу  поліамінів, які відіграють важливу роль у передачі нейрогуморальних сигналів і регенерації нервів. Вказані ефекти адеметіоніну лежать в основі його антидепресивної дії. Адеметіонін єдиний гепатопротектор який є одним із найбільш безпечних антидепресантів [2,11].

Сублінгвальна форма препарату, при якій адеметіонін, минуючи шлунково-кишковий тракт  потрапляє в загальний кровоплин,   підвищує його біодоступність в порівняні із пероральним адеметіоніном і є більш комфортним для застосування порівняно із довенним введенням. Крім цього,  лінгвальний адеметіонін на відміну від довенної форми препарату можна застосовувати на протязі тривалого часу.

 

ВИСНОВОК:

1. Зниження якості життя є основним в клініці неалкогольної жирової хвороби печінки, та характеризується зниженням фізичного та  психосоціального статусу, згідно шкал опитувальника Medical Outcomes Study Short Form 36.

2. Застосування сублінгвальної форми адеметіоніну сприяє нормалізації біохімічних критеріїв функціонального стану печінки та показників якості життя хворих на неалкогольну хворобу печінки.

 

Список літератури:

1. Бочар О. М. Оцінка стану жирової інфільтрації печінки у хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з ожирінням / О. М. Бочар // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2014. – № 2. – С. 64–68.

2. Ворожбит О.Б. Застосування адеметіоніну для уникнення появи депресії у хворих на хронічний гепатит С // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 2013. – № 3 (63). – С. 84–89.

3. Корнійчук І. Ю. Епідеміологія, методи діагностики та лікування неалкогольної жирової хвороби печінки на сучасному етапі / І. Ю. Корнійчук // Буковинський медичний вісник. – 2010. – № 4. – С. 159–162.

4. Новик А. А. Руководство по исследованию качества жизни в медицине / А. А. Новик, Т. И. Ионова. – СПб. : Издательский дом «Нева» ; М. : «ОЛМА–ПРЕССА», Звездный мир, 2002. – 320 с.

5. Полунина Т.Е., Маев И.В. Неалкогольная жировая болезнь печени: эпидемиология, патогенез, диагностика, лечение // Consilium medicum. Гастроэнтерология. – 2012. – №1. – С. 35–40.

6. Ягенський А. В. Оцінка якості життя у сучасній медичній практиці / А. В. Ягенський // Внутренняя медицина. – 2007. – № 3. – С. 21–24.

7. Angulo P. Nonalcoholic fatty liver disease / P. Angulo, K. D. Lindor // J. Gastroenterol. Hepatol. – 2002. – N 17. – Р. 186–190.

8. Bohinc B. N. Mechanisms of Disease Progression in NASH: New Paradigms / B. N. Bohinc, A. M. Diehl // Clin. Liver Dis. – 2012. – Vol. 16, N 3. – Р. 549–565.

9. Nonalcoholic fatty liver disease in lean individuals in the United States // Z. M. Younossi, M. Stepanova, F. Negro [et al.] // Medicine (Baltimore). – 2012. – Vol. 91. – P. 319–327.

10. Milić S, Stimac D. Nonalcoholic fatty liver disease/steatohepatitis: epidemiology, pathogenesis, clinical presentation and treatment // Dig Dis 2012; 30 (2): 158–62.

11. Sun QF, Ding JG, Wang XF, Fu RQ, Yang JX, Hong L, et al. Efficacy and safety of intravenous stronger neo-minophagen C and S-adenosyl-L-methionine in treatment of pregnant woman with chronic hepatitis B: a pilot study. Med Sci Monit. 2010; 16: R9–R14.

12. Torres D. M. Features, diagnosis, and treatment of nonalcoholic Fatty liver disease / Torres D. M., Williams C. D., Harrison S. A. // Clin. Gastroenterol. Hepatol. – 2012. – Vol.10, N 8. – P. 837–858.