Фітотерапія. Часопис. № 4, 2011

УДК 615.37:616.97:616.34:616.9+577.1[-053.2]

 

ЕФЕКТИВНІСТЬ СУЧАСНОГО ЕНТЕРОСОРБЕНТУ «БІЛЕ ВУГІЛЛЯ» У ХВОРИХ З ГОСТРИМИ КИШКОВИМИ ІНФЕКЦІЯМИ, ВИКЛИКАНИМИ УМОВНО ПАТОГЕННИМИ МІКРООРГАНІЗМАМИ

(1) Т.П. Гарник, д.м.н., проф., зав.каф. фітотерапії, гомеоп. та біоенергоінформ. медицини

(2) В.М. Фролов, д.м.н., проф., зав.каф. інфекц. хвороб та епідеміології

(2) О.В. Круглова, к.м.н., асист. каф. інфекцій. хвороб та епідеміології

(2) М.О. Пересадін, д.м.н., проф., проф.каф. соц. роботи та реабілітології

(3) О.П. Мощич, д.мед.н., доц. каф. контролю якості і стандарт. лік.засобів

1 Київський медичний університет Української асоціації народної медицини
2 Луганський державний медичний університет
3 Національна медична академія післядипломноїосвіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ

Ключові слова: гострі кишкові інфекції, умовно патогенні мікроорганізми, ентеросорбція, «Біле вугілля», патогенез, лікування

Захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ), насамперед, що викликаються умовно патогенними мікроорганізмами (УПМ), як в Україні, так і в інших країнах СНД, залишається досить високою [11, 15, 26]. Серед засобів, що використовують при лікуванні кишкових інфекцій, на даний час значну увагу приділяють ентеросорбентам, які спроможні зв’язувати патогенні мікроорганізми та білкові токсини, а також продукти, які виникають внаслідок активації процесів ліпопероксидації та розвитку клініко-біохімічного синдрому ендогенної «метаболічної» інтоксикації (СЕМІ) [4-6, 26].

Авторами статті накопичений багаторічний досвід використання ентеросорбції при лікуванні різноманітної інфекційної патології, у тому числі ГКІ [7].

Оскільки при ГКІ, викликані УПМ, патогенетична терапія є найбільш важливою [25, 26, 29], слід приділяти значну увагу оптимізації саме патогенетичного лікування хворих з даною патологією [14, 16, 18].

При розробці раціональних підходів до оптимізації лікування хворих на ГКІ, обумовлені в етіологічному плані УПМ, ми протягом останніх 10-15 років проводили порівняльний аналіз ефективності ентеросорбентів різного походження. При цьому нині у своїй лікувальній діяльності найбільше значення ми приділяємо використанню ентеросорбентів, створених на основі діоксиду кремнію (8І02), оскільки ці препарати мають природне походження та чинять низку позитивних фармакологічних ефектів, у порівнянні з пористими сорбентами [16].

До таких позитивних фармакологічних ефектів слід віднести, передусім, велику сорбційну ємність щодо мікроорганізмів, яка досягає (1010 МТ/г) та бактерійних токсинів (до 800 мг/г), що є важливим саме при проведенні ентеросорбції у хворих з гострою патологією кишечника, викликаною інфекційними агентами [4]; можливість прийому помірних терапевтичних доз ентеросорбентів завдяки великої площі їх активної поверхні – 400 м2/г [7]. У цілому висока швидкість зв’язування бактерій та їхніх токсинів зумовлює дуже швидкий терапевтичний ефект на відміну від загальноприйнятих пористих сорбентів [16]. Ентеросорбенти на основі діоксиду кремнію захищають слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії токсинів, та при цьому не викликають закрепів; для них характерними є нетоксичність, гіпоалергенність та селективна дія, внаслідок чого у процесі ентеросорбції досягається мінімізація втрат корисних мікронутрієнтів [7, 16].

Раніше нами вже була встановлена ефективність низки ентеросорбентів, створених на основі діоксиду кремнію (8І02), у тому числі сіларду та атоксилу при лікуванні хворих на ГКІ різної етіології, у тому числі викликаних УПМ [7, 24]. На цей час нашу увагу привернула можливість застосування у комплексній терапії ГКІ, у тому числі викликаних УПМ, сучасного засобу на основі діоксиду кремнію, який має комерційну назву «Біле Вугілля» (ТОВ «Омніфарма Київ») [3]. Цей засіб випускається у вигляді таблеток, які містять у своєму складі 210 мг діоксиду кремнію та мікрокристалічну целюлозу, а також у вигляді порошку для приготування суспензії [2].

Виробник надає такі рекомендації щодо споживання «Білого Вугілля»: в якості дієтичної добавки до раціону харчування, як джерело ентеросорбентів з метою профілактики та пом’якшення перебігу при харчових от руєннях різного походження (зокрема, грибами та алкоголем), гострих кишкових інфекціях, шлункових розладах, гепатитах різної етіології, нирковій та печінковій недостатності, алергічних захво рюваннях, дерматитах, ендогенній інтоксикації, дисбактеріозі [2, 3].

Встановлено, що ентеросорбент «Біле Вугілля» сприяє адсорбції з шлунковокишкового тракту та подальшому виведенню з організму екзо- та ендогенних токсичних речовин різного походження (у тому числі про дуктів життєдіяльності патогенних мікро організмів, харчових та бактеріальних алер генів) [3]. Виходячи з цього, «Біле Вугілля» сприяє послаблен ню токсико-алергічних реакцій, зниженню метаболічного навантаження на органи де токсикації (у першу чергу – печінку та нир ки), корекції обмінних процесів та імунного статусу, усуненню дисбалансу біологічно активних речовин в організмі, посилює пе ристальтику кишечника, і тому не викликає закрепів [2].

У клініці дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (Київ) було вивчено ефективність препарату «Біле вугілля» при ГКІ у дітей віком від 1 до 12 років з діагнозами сальмонельоз, шигельоз, ГКІ ротавірусної та аденовірусної етіології та ГКІ неуточненої етіології. При цьому було встановлено істотне скорочення періоду збереження діарейного стану при лікуванні як інвазивних, так і секреторних діарей у дітей різного віку. Під час контрольного обстеження після завершення лікування при бактеріологічному дослідженні випорожнень була відзначена повна санація обстежених дітей, які отримували препарат «Біле Вугілля». Виходячи з даних клінічних обстежень, автори вважають цей ентеросорбент досить ефективним у лікуванні ГКІ і рекомендують його застосування у комплексній терапії кишкових інфекцій у дітей [12].

Була вивчена також ефективність ентеросорбенту «Біле Вугілля» в комплексній терапії гельмінтозів (аскарідоз, ентеробіоз) у дітей. Встановлено, що використання цього препарату сприяє більш швидкому зникненню клінічної симптоматики хвороби, відновленню функціонального стану органів травлення, зменшенню системної запальної реакції, що підтверджується зниженням вмісту прозапальних цитокінів (ІЛ-1а, ФНП) у сироватці крові та покращанню показників клітинної ланки імунітету [14]. Автор цього дослідження підкреслює, що досить висока ефективність ентеросорбенту «Біле Вугілля», його добра переносимість, доступність для хворих, відсутність небажаних побічних реакцій та ускладнень при його використанні, дозволяють рекомендувати цей препарат до широкого впровадження у педіатричну практику з метою лікування не лише паразитарних хвороб (тобто гельмінтозів), а й інших станів, які супроводжуються активацією процесів з токсичною спрямованістю [14].

Проведено також спостереження дітей із спадковою алергічною схильністю, які отримували ентеросорбцію з використанням препарату «Біле Вугілля», причому в 70 % випадків у цих дітей відмічався дисбактеріоз кишечника 1-2 ступеня, 77 % – гастроінтестинальна гіперреактивність, яка характеризувалася зригуванням, блюванням, метеоризмом, кишковими кольками. При проведенні курсу реабілітації дітей з використанням ентеросорбенту «Біле Вугілля» встановлено прискорення регресії клінічних та параклінічних показників за рахунок зменшення диспептичного синдрому, покращання копрологічних показників і мікрофлори кишечника [20]. Показово, що препарат не викликав у дітей жодних негативних реакцій та не спостерігалося випадків непереносимості даного ентеросорбенту, що дозволяє авторам рекомендувати використання «Білого Вугілля» у педіатричній практиці у дітей з алергічно-обтяженою спадковістю [20]. Отже, виходячи з цих даних та особистого попереднього позитивного досвіду використання кремнеземних ентеросорбентів при лікуванні ГКІ [7, 23], ми вважали доцільним проаналізувати ефективність сучасного ентеросорбенту «Біле Вугілля» у дорослих хворих з ГКІ, викликаними УПМ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася у відповідності до сумісного плану науково-дослідних робіт (НДР) Київського медичного університету УАНМ та Луганського державного медичного уні верситету і є фрагментом теми НДР «Ефективність фітопрепаратів, ентеросорбентів та засобів рослинного походження в лікуванні та медичній реабілітації хворих з патологією системи травлення та вторинними імунодефіцитними станами» (№ держреєстрації 0106U002349). Метою роботи була оцінка ефективності сучасного ентеросорбенту «Біле Вугілля» у лікуванні хворих з гострими кишковими інфекціями, викликаними умовно патогенними збудниками та його впливу на показники клініко-біохімічного синдрому ендогенної «метаболічної» інтоксикації.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено дві групи хворих у віці від 18 до 45 років (з них 36 чоловіків та 30 жінок) з встановленим діагнозом ГКІ, викликаних УПМ: основна (32 пацієнта) та зіставлення (34 особи), рандомізовані за віком, статтю та провідним клінічним синдромом хвороби. Діагноз ГКІ встановлювався виходячи з характерної клінічної картини захворювання з обов’ язковим підтвердженням діагнозу бактеріологічними методами, зважаючи на сучасну класифікацію збудників [19], при цьому були виділені наступні УПМ: Citrobacter – у 22 хворих (33,3%), Enterobacter (переважно Enterobacter cloacae) – у 19 (28,8 %), Klebsiella – у 10 (15,2%), Proteus (переважно Proteus vulgaris) – у 6 (9,1%), Hafnia – у 2 осіб (3,0%). У 5 хворих (7,6%) при бактеріологічному обстеженні випорожнень була виділена чиста культура Staph. aureus та у 2 (3,0%) – Enterococcus faecalis. Пацієнти обох груп отримували загальноприйняте лікування ГКІ [26]. Крім того, хворі основної групи додатково вживали сучасний ентеросорбент «Біле Вугілля» по 4-6 таблеток 4-6 рази на добу між прийомами їжі, запиваючи теплою питною водою.

Для реалізації мети роботи крім загальноклінічного обстеження у крові хворих на ГКІ, викликані УПМ, крім загальноприйнятого обстеження вивчали наступні лабораторні показники, які характеризують наявність СЕМІ: концентрацію «середніх молекул» (СМ) у сироватці крові за методом [17], рівень кінцевого продукту ліпопероксидації – малонового діальдегіду (МДА) у крові за методом [1]. Для аналізу вираження імунокомплексних реакцій вивчали вміст у сироватці крові загального рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦИК) за методом [21] та їхній молекулярний склад методом селективної преципітації у поліетіленгліколі [22].

Одержані дані обробляли статистично на персокомп’ютері Intel Core 2 Duo 3,0 GHz із застосуванням стандартних пакетів прикладних програм Microsoft Windows 7, Microsoft Office 2003, Microsoft Exel Stadia 6.1/ prof та Srtatistica, при цьому враховували основні принципи застосування статистичних методів у клінічних випробуваннях лікарських засобів [26].

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

До початку лікування характер основних скарг на стан здоров’я у пацієнтів обох досліджених груп відповідав клінічній картині ГКІ [2, 26]. Детально клінічна картина ГКІ, викликаних ентеробактеріями родини Citrobacter [28] та Klebsiella [23, 27], була нами охарактеризована раніше. Хворі, які були під наглядом, заявляли скарги на переймоподібні болі ниючого характеру в животі, більше у лівій клубовій області, нудоту, блювання до 5-8 разів на добу, бурчання в животі, зниження або відсутність апетиту, загальну слабкість, нездужання, ломоту в усьому тілі, підвищення температури тіла до 37,6-38,2°С, головний біль, запаморочення. У всіх обстежених хворих відмічався рідкий стілець з частотою випорожнень від 8 до 15 разів протягом першої доби хвороби, як правило, рясний, жовтуватого або брунатного кольору, нерідко з неприємним запахом. При об’єктивному обстеженні в осіб, що знаходилися під наглядом, було встановлено наявність блідості шкірних покривів і видимих слизових оболонок, помірне зниження тургору шкіри, іноді зниження артеріального тиску, наявність тахікардії – частого, лабільного пульсу зниженого, в окремих випадках слабкого наповнення і напруги, сухість губ, обкладеність язика брудним білим, біло-сірим або жовтуватим нальотом, помірне здуття живота, болісність по ходу кишечника при пальпації, у ряді випадків наявність спазму сигмовидної кишки. У всіх обстежених хворих обох груп відмічався чітко виражений диспептичний синдром, який характеризувався наявністю нудоти, болю та бурчання у животі, болісності при пальпації по ходу кишечника, наявністю рідкого стільця, зниженням апетиту; повторне блювання на момент госпіталізації мало місце в усіх обстежених. Крім того, для хворих на ГКІ, які знаходилися під наглядом, був характерний загальнотоксичний синдром, який проявлявся у вигляді загальної слабкості, нездужання, підвищенням температури тіла, головного болю дифузного характеру.

Із загальної кількості 66 обстежених пацієнтів середньотяжкий перебіг хвороби мав місце у 58 хворих (87,9%), тяжкий – у 8 осіб (12,1%). У клінічному плані синдром гострого інфекційного гастроентериту встановлений у 52 обстежених (78,8%) та гострого гастроентероколіту – у 14 (21,2%). Тяжкість перебігу хвороби характеризувалася більш вираженим діарейним синдромом, що посилювало ознаки гіпогідратації (сухість слизових оболонок, зниження тургору шкіри, тахікардія, гіпотонія, блідість шкіри, охолодження кінцівок, акроцианоз та ін.). Частота виявлення клінічної симптоматики ГКІ в основній групі та групі зіставлення до початку проведення лікування була однаковою, що свідчило про однотиповість цих двох груп у клінічному відношенні. Лікування в обох групах хворих на ГКІ було загальноприйнятим та включало проведення регідратації розчинами кристалоїдів (трисіль, ацесіль, хлосіль) щодо ступеня зневоднення [18, 26] інфузійно (при тяжкому перебігу хвороби) та пероральної регідратації глюкозо-сольовими розчинами (регідрон, глюкосолан) [4, 11]. Крім того, хворі основної групи отримували подрібнені таблетки ентеросорбенту «Біле Вугілля» – при середньотяжкому перебігу ГКІ по 4 таблетки 4 рази на добу та при тяжкому перебігу хвороби – по 6 таблеток 6 разів на добу до покращання загального стану і ліквідації діарейного синдрому, після чого для закріплення досягнутого ефекту ентеросорбент призначали по 2 таблетці 3 рази на день у перервах між вживанням їжі. Загальний курс ентеросорбції становив, як правило, 6-8 діб поспіль в залежності від досягнутого клінічного ефекту. Ентеросорбент «Біле Вугілля» призначали з моменту госпіталізації хворого в інфекційний стаціонар безпосередньо після промивання шлунка 2 % розчином натрію гідрокарбонату. При наявності вираженої активації у хворих блювотного рефлексу перше введення білого вугілля проводили шляхом призначення суспензії порошку цього ентеросорбенту у теплій питній воді (використовували 5-6 г порошку білого вугілля). Як правило, після цього блювання у хворого зникало і у подальшому він отримував ентеросорбент вже у вигляді подрібнених таблеток.

При проведенні лабораторного дослідження до початку лікування було встановлено, що у хворих з ГКІ, що викликані УПМ, мали місце порушення з боку проаналізованих показників імунного та метаболічного гомеостазу, а саме підвищення вмісту СМ, МДА та ЦІК у сироватці крові. При цьому збільшення концентрації ЦІК відмічалося переважно за рахунок найбільш токсичних серед ньомолекулярних (118-198) та дрібномолекулярної (<198) фракцій (таблиця 1).

З даних, наведених у таблиці 1, видно, що до початку лікування концентрація СМ була підвищена відносно норми в основній групі у 3,25 рази (р<0,001) та у групі зіставлення – в 3,12 рази (р<0,001) відносно норми. Рівень кінцевого продукту перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) – МДА був підвищений у сироватці крові хворих основної групи в середньому у 3,0 рази (р<0,001) та пацієнтів групи зіставлення – в 2,9 рази (р<0,001). Відомо, що концентрація СМ у сироватці крові характеризує наявність та інтенсивність СЕМІ [8,9]. Вміст у крові кінцевого продукту ліпопероксидації – МДА свідчить про інтенсивність процесів ПОЛ [13] і також відображає ступінь ендогенної інтоксикації, пов’язаної з активацією вільнорадикального окислення та порушенням метаболічного гомеостазу [9]. Виходячи з даних положень, можна вважати, що у хворих на ГКІ до початку лікування, тобто у клінічному плані у розпалі хвороби мала місце чітко виражена активація процесів ПОЛ водночас з накопиченням у крові патологічних метаболітів, які відносяться до пулу СМ. У цілому це свідчить про значну активацію проявів ендогенного токсикозу [13] і наявність внаслідок цього в обстежених пацієнтів СЕМІ [9].

Таблиця 1. Лабораторні показники у хворих на ГКІ до початку лікування (М±ш)

Примітка: у табл. 1 та 2 Р1 характеризує вірогідність різниці показників відносно норми; Р2 – достовірність розбіжностей між відповідними показниками у хворих основної групи та групи зіставлення

Поряд з виявленими зсувами метаболічних (біохімічних) показників в обстежених хворих встановлено також вірогідне підвищення вмісту у сироватці крові загального рівня ЦІК – в основній групі у середньому в 1,56 рази  (р<0,001) та в групі зіставлення – в 1,52 рази (р<0,001).

При аналізі молекулярного складу ЦІК в обстежених хворих було встановлено, що підвищення загального рівня імунних комплексів (ІК) у сироватці крові пов’язано, насамперед, зі збільшенням вмісту найбільш токсигенних фракцій середньомолекулярних (118-198) та дрібномолекулярних (<118) ІК. Дійсно, у хворих основної групи до початку лікування вміст середньомолекулярних ІК (118-198) був у відносному підрахуванні збільшений щодо норми у середньому в 1,33 рази (р<0,01), а в абсолютному підрахуванні – у 2,07 рази (р<0,001) більше норми; у групі зіставлення – відповідно в 1,29 рази (р<0,001) та 1,95 рази (р<0,001). Концентрація дрібномолекулярної фракції ІК у цей період обстеження у хворих основної групи була в середньому в 1,2 рази вище норми у відносному підрахуванні (р<0,05) та у 1,17 рази більше норми (р<0,05) у групі зіставлення.

Кратність підвищення абсолютного вмісту дрібномолекулярних ІК становила у хворих ГКІ основної групи 1,88 рази відносно норми даного показника (Р<0,001) та у пацієнтів групи зіставлення – 1,8 рази (Р<0,001). Щодо сумарного рівня фракцій ІК середньої та дрібної молекулярності, то їхній рівень був підвищений до початку лікування у хворих основної групи у відносному підрахуванні у середньому в 1,27 рази (Р<0,01) та абсолютний зміст – у 2,0 рази (Р<0,001); у групі зіставлення відповідно в 1,24 рази (Р<0,01) та в 1,89 рази (Р<0,001). Вміст великомолекулярної фракції ІК (>198) до початку лікування був знижений у відносному підрахуванні: в основної групи в 1,44 рази (Р<0,05), у групі зіставлення – в 1,37 рази (Р<0,05). Абсолютний вміст великомолекулярної фракції ІК у цей період обстеження в обох групах знаходився біля верхньої межі норми (Р<0,05). Отже, до початку лікування в обстежених хворих на ГКІ мало місце істотне підвищення вмісту ЦІК у сироватці крові, яке відбувалося за рахунок збільшення концентрації найбільш патогенних (токсигенних) фракцій ІК – середньо- та дрібномолекулярних.

Відомо, що саме молекулярна маса ЦІК характеризує їхню патогенність: великомолекулярні ІК відносно малопатогенні, оскільки вони досить швидко елімінуються з організму; в той же час ЦІК середнього розміру мають значну комплементзв’ язуючу спроможність і тому вважаються найбільш патогенними [10]. Таким чином, одержані дані свідчать про значне підвищення вмісту у крові найбільш патогенних (токсигенних) ЦІК і необхідність їхньої елімінації з кров’яного русла.

При зіставленні клінічних показників у хворих обох груп у динаміці лікування було встановлено, що у пацієнтів основної групи (яка додатково отримувала «Біле Вугілля») відмічалося скорочення відносно групи зіставлення (що одержувала тільки загальноприйняте лікування) тривалості збереження синдрому інфекційного токсикозу в середньому на 2,9±0,1 дні (Р<0,05), тривалості діарейного синдрому та наявності болю або тяжкості в животі – на 2,1±0,1 дні (Р<0,05), тривалості збереження післяінфекційної астенії – на 4,8±0,15 дні.

При повторному бактеріологічному обстеженні після завершення лікування в жодному випадку у хворих основної групи, які отримували ентеросорбент «Біле Вугілля», не було виділено УПМ, що свідчить про елімінацію збудників з кишкового тракту хворих.

У результаті повторного лабораторного обстеження було встановлено, що у пацієнтів основної групи мала місце чітка тенденція до нормалізації проаналізованих показників (табл. 2).

Таблиця 2. Лабораторні показники у хворих на ГКІ після завершення лікування (М± ш)

З даних, наведених у таблиці 2, видно, що в ході лікування у пацієнтів основної групи (які отримували в комплексі терапевтичних заходів ентеросорбент «Біле Вугілля») відмічалася практично повна нормалізація усіх проаналізованих лабораторних показників (Р<0,05-1).

При цьому кратність зниження відносно вихідних значень становила для СМ – 3,0 рази (Р<0,001), МДА – 2,54 рази (Р<0,001), ЦІК – 1,5 рази (Р<0,01), абсолютних значень середньомолекулярної фракції (118-198) – 1,88 рази (Р<0,01), дрібномолекулярної фракції ІК (<118) – 1,85 рази (Р<0,01). У групі зіставлення також відмічалася позитивна динаміка проаналізованих лабораторних показників, однак суттєво менш виражена. Тому на момент завершення лікування ГКІ у цієї групи хворих зберігалися вірогідні зсуви проаналізованих лабораторних показників. Дійсно, рівень СМ у сироватці крові хворих групи зіставлення на момент завершення лікування був у 1,88 рази вище норми (Р<0,001) та водночас в 1,75 рази вище відповідного показника у хворих основної групи (Р<0,001); вміст МДА – в 1,91 рази вище норми (Р<0,01) та в 1,6 рази вище відповідного показника у пацієнтів основної групи (Р<0,01). Загальний вміст ЦІК у сироватці крові був на момент завершення лікування у хворих групи зіставлення в 1,26 рази вище норми (Р<0,01) та в 1,2 рази вище відповідного показника у пацієнтів основної групи (Р<0,01). Абсолютний вміст середньомолекулярних фракцій ІК у цей період обстеження був в 1,44 рази вище норми (Р<0,01) та в 1,3 рази вище відповідного показника у пацієнтів основної групи (Р<0,01); сума середньомолекулярних та дрібномолекулярних фракцій ІК у пацієнтів основної групи відповідала верхній межі норми (Р<0,05), тоді як у групі зіставлення була в 1,4 рази вище норми (Р<0,01) та водночас в 1,32 вище відповідного показника в основній групі (Р<0,01).

Таким чином, одержані нами дані дозволяють вважати, що застосування сучасного ентеросорбенту «Біле Вугілля» в комплексному лікуванні хворих з ГКІ, що викликані УПМ, має чітко виражені переваги у порівнянні із загальноприйнятою терапією, оскільки позитивно впливає на клінічні показники і в цілому сприяє прискоренню одужання, а в патогенетичному плані – сприяє нормалізації проаналізованих лабораторних показників, які характеризують інтенсивність СЕМІ, а також вираженість імунокомплексних реакцій.

Одержані результати дозволяють вважати, що включення ентеросорбенту «Біле Вугілля» до комплексу лікувальних заходів при ГКІ, що викликані УПМ, патогенетично обгрунтоване і клінічно доцільне, що дозволяє рекомендувати застосування даного ентеросорбенту в комплексній терапії хворих із вказаною патологією.

 

ВИСНОВКИ

  1. Клінічна картина ГКІ, викликані УПМ, у хворих, які знаходилися під наглядом, була типовою та характеризувалася наявністю синдромів загального інфекційного токсикозу, діарейного та больового (абдомінальна біль) симптомокомплексу.
  2. До початку лікування у хворих на ГКІ, викликані УПМ, встановлено підвищення концентрації СМ та МДА у сироватці крові, що свідчить про наявність в обстежених пацієнтів СЕМІ. Водночас відмічено підвищення загального рівня ЦІК та вмісту найбільш токсигенних фракцій середньомолекулярних та дрібномолекулярних імунних комплексів, що дозволяє вважати наявність активації імунокомплексних реакцій у хворих з даною патологією.
  3. Застосування сучасного ентеросорбенту «Біле Вугілля» на основі діоксиду кремнію справляє позитивний вплив на клінічні показники у хворих на ГКІ, викликані УПМ, що характеризується скороченням відносно групи зіставлення (яка одержувала тільки загальноприйняте лікування) тривалості збереження синдрому загального інфекційного токсикозу в середньому на 2,9±0,1 дні, діарейного синдрому і наявності болю або тяжкості в животі – на 2,1±0,1 дні, скорочення тривалості збереження синдрому післяінфекційної астенії – у середньому на 4,8±0,15 дні.
  4. При використанні препарату «Біле Вугілля» у лікуванні хворих на ГКІ, викликані УПМ, відзначається нормалізація проаналізованих лабораторних показників, а саме вмісту СМ, МДА та ЦІК у сироватці крові, а також молекулярного складу імунних комплексів, що свідчить про ліквідацію СЕМІ та зниження вираженості імунокомплексних реакцій.
  5. При проведенні лише загальноприйнятого лікування хворих на ГКІ, викликані УПМ (тобто в групі зіставлення), була також відмічена деяка позитивна динаміка проаналізованих лабораторних показників, однак у цілому не відбулося відновлення стану імунологічного та метаболічного гомеостазу.
  6. Виходячи з одержаних даних, можна вважати патогенетично обґрунтованим та клінічно перспективним застосування сучасного ентеросорбенту «Біле Вугілля» у комплексній терапії хворих на ГКІ, викликаних УПМ.
  7. Перспективою подальших досліджень, можна вважати більш детальне вивчення механізмів фармакологічної дії ентеросорбенту «Біле Вугілля» у хворих на ГКІ, зокрема можливий вплив даного препарату на показники перекисного окислення ліпідів та активність системи антиоксидантного захисту.

 

ЛІТЕРАТУРА

  1. Андреев Л.И. Методика определения малонового диальдегида /Л.И. Андреев, Л.А. Кожемякин //Лаб. дело. -1988. – № 11. – С. 41 – 43.
  2. «Біле Вугілля 400». добавка дієтична. – Київ: ТОВ «Омніфарма Київ», 2008.
  3. Біле Вугілля. Режим доступу: www.omnifarma.kiev.ua
  4. Богомолов Б.П. Инфекционные болезни: неотложная диагностика, лечение, профилактика /Б.П. Богомолов. -М.: издво Ньюдиамед, 2007. – С. 137-186.
  5. Вершинин А.С. Энтеросорбция в практике семейного врача /А. С. Вершинин, А.Н. Попилов //Рус. мед. журн. – 2008. – № 4 (16). – С. 166-170.
  6. Використання ентеросорбентів у комплексному лікуванні хворих на гострі кишкові інфекції: метод. рекомендації/М.А. Андрейчін, В.В. Гебеш, О.В. Івахів [та ін.]. – Тернопіль, 1992. – 18 с.
  7. Гарник Т.П. Оцінка ефективності сучасного фітосорбенту на основі сіларду у хворих на гострі кишкові інфекції/ Т.П. Гарник, В.М. Фролов, М. О. Пересадін // Укр. мед. альм. – 2002. – Т 5, № 2. – С. 53-55.
  8. Громашевская Л.Л. «Средние молекулы» как один из показателей «метаболической интоксикации» в организме / Л.Л. Громашевская //Лаб. диагн. – 1997. – № 1. – С. 11 – 16.
  9. Громашевская Л.Л. Метаболическая интоксикация в патогенезе и диагностике патологических процессов /Л.Л. Громашевская //Лаб. диагн. – 2006. – № 1 (35). – С. 3 – 13.
  10. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология / Г.Н. Дранник. – [4-е изд.]. – Киев, Полиграф Плюс, 2010. – 552 с.
  11. Инфекционные болезни и эпидемиология / В.И. Покровский, С.Г. Пак, Н.И. Брико, Б.К. Данилкин. – [2-е изд.] – М.: Геотар медицина, 2009. – С. 228-263.
  12. Крамарев С. О. Ентеросорбція при гострих кишкових інфекціях у дітей / С. О. Крамарев, О.А. Дмітрієва // Здоровье ребёнка. – 2011. – № 2 (29). – С. 77-80.
  13. Комаров Ф.И. Биохимические исследования в клинике / Ф.И. Комаров. – М.: Медпресс-информ., 2003. – 168 с.
  14. Кузнецов С.В. Ефективность энтеросорбента «Белый уголь» в комплексной терапии гельминтозов у детей / С.В. Кузнецов // Здоровье ребёнка. – 2010. – № 4 (25). – С. 43-48.
  15. Лазарева Г.Ю. Диагностический справочник инфекциониста /Г.Ю. Лазарева. -М.: АСТ, 2007. – С. 197-200.
  16. Медицинская химия и медицинское применение диоксида кремния / под ред. А.А. Чуйко. – Киев: Наукова думка, 2003. – 416 с.
  17. Способ определения «средних молекул» / В.В. Николайчик, В.М. Моин, В.В. Кирковский [и др.]//Лаб. дело. – 1991. – № 10. – С. 13-18.
  18. Справочник по инфекционным болезням / под. ред. Ю.В. Лобзина и А.П. Казанцева. – [2-е изд.] – СПб.: Комета.: Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – С. 35-74.
  19. Определитель бактерий Берджи. В 2-х т. [пер. с англ.]/ под ред. Дж. Хоулта, П. Крига, П. Снита [и др.]. – М.: Мир, 1997. – Т. 1. – 432 с.; Т. 2. – 368 с.
  20. Особливості диспансерного спостереження дітей із спадковою алергічною схильністю / О.В. Тяжка, Т.В. Мелліна, B.Д. Барзилович, Л.О. Левадна // Клінічна та експеримент. патол. – 2010. – Том ІХ, № 4 (34). – С. 117-120.
  21. Фролов В.М. Исследование циркулирующих им мун ных комплексов их диагностическое и прогностическое значение /В.М. Фролов, В.Е. Рычнев, Н.А. Пересадин //Лаб. дело. – 1986. – № 3. – C. 159 -161.
  22. Фролов В.М. Диагностическое и прогно стическое значение циркулирующих иммунных комплексов у больных / В.М. Фролов, Н.А. Пересадин, П.К. Бойченко ІІ Врач. дело. – 1990. – № 6. – С. 113-118.
  23. Фролов В.М. Клинико-иммунологическая характеристика и лечение кишечной инфекции клебсиелезной этиологии І В.М. Фролов, Н.Д. Ющук, Н.А. Пересадин ІІ Журн. микробиол. – 1994. – № 5. – С. 67-71.
  24. Фролов В.М. Оценка эффективности кремнеземных энтеросорбентов у больных острыми кишечными инфекциями с диарейным синдромом І В.М. Фролов, Н.И. Хомутянская, Н.А. Пересадин ІІ в кн.: Патогенез и лечение инфекционных болезней. – Вип. 5. – М, 2003. – С. 146-152.
  25. Шахмарданов М.З. Приоритетные направления в терапии острых кишечных инфекций І М.З. Шахмарданов, B.В. Никифоров, М.В. Зуева ІІ Гастроэнтерол. Consilium medicum. – 2009. – № 1. – С. 86 – 88.
  26. Юнкеров В.И. Математико-статистическая обработка данных медицинских исследований І В.И. Юнкеров, C.Г. Григорьев. – [2-е изд., доп.]. – СПб.: ВМедА, 2005. – 292 с.
  27. Ющук Н.Д. Клинико-иммунологические аспекты кишечной инфекции, вызванной Klebsiella І Н.Д. Ющук, В.М. Фролов, Н.А. Пересадин ІІ Сов. мед. – 1990. – № 9. – С. 79-83.
  28. Ющук Н.Д. Клинико-иммунологическая характеристика и лечение острой кишечной инфекции, вызванной энтеробактериями рода Citrobacter І Н.Д. Ющук, В.М. Фролов, Н.А. Пересадин ІІ Терап. архив. – 1992. – Т. 64, № 11. – С. 19-22.
  29. Ющук Н.Д. Острые кишечные инфекции: диагностика и лечение І Н.Д. Ющук, Л.Е. Бродов. – М.: Медицина, 2001. – 304 с.

Надійшла до редакції 06.10.2011

T.P. Garnik, V.M. Frolov, N.O. Peresadin, O.V. Kruglova, A.P. Moschich

THE EFFECTIVENESS OF MODERN ENTEROSORBENT “CARBOWHITE” IN PATIENTS WITH ACUTE INTESTINAL INFECTIONS CAUSED BY OPPORTUNISTIC MICROORGANISMS

Keywords: acute intestinal infection, conditional pathogens enterosorbtion, “Carbowhite”, pathogenesis, treatment

The efficiency of modern enterosorbent “Carbowhite” in patients with acute intestinal infections (AII), caused conditionally pathogenic microorganisms (UPM). It is established that the use of enterosorbent in terms of pathogenic helps restore metabolic homeostasis, liqudation of endogenous intoxication syndrome and norma liza tion of the overall level and the molecular composition of circulating immune complexes, and in clinical terms – the acceleration of recovery of patients AII caused by the UPM.